Чи потрібна Українській мові латинка?

Здається що суперечки навколо цього питання вже трохи вщухли. Тим більше зараз народу не до латинки. Наближаються Різдвяні свята, а перед ними Собор українських церков, де має бути обраний новий предстоятель Об'єднаної Української Церкви, потім почнуться передвиборчі перегони - кандидати змагатимуться за пост Президента України, потім буде весна, всі на море, потім будуть вибори до Верховної Ради... І так далі. Тому про латинку зараз думати ніколи. До пори до часу. Поки знову якийсь високопоставлений чиновник або політик не підніме це питання. І знову поточаться запеклі суперечки. Проте потрібно віддати належне самим цим суперечкам. Адже певною мірою вони привертають увагу навіть байдужих Українців до різноманітних питань, пов'язаних з мовою - до її дієпису, правописів, літератури, словників, врешті до її каліграфії (так, в нас теж таке є).

Звісно, суперечки про латинизацію Української абетки існували й до 2018 року. Проте, здається, лише зараз це питання набуло такого широкого розголосу. 26 березня 2018 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін написав на своїй сторінці у Facebook наступне: 

Сьогодні розмовляли разом з представниками країн Центральної Європи про долю регіону та роль України в центральноєвропейській спільноті. Серед співрозмовників – журналісти, письменники, колишні політики. Дискусія була глибокою та потрібною. Вважаю, що ми дійсно мало уваги приділяємо нашій регіональній динаміці.

Я абсолютно переконаний, що Центральна Європа може повністю відродитися лише після звільнення України від пострадянськості. Лише в такому разі це буде цілісний, самодостатній та успішний проект.

Однак найцікавіше традиційно за лаштунками. В дружній розмові історик та журналіст з Польщі Зємовіт Щерек запитав, чому б Україні не ввести поряд з кирилицею латиницю.

Наша мета - формування української політичної нації, тому маємо працювати на те, що нас об’єднує, а не роз’єднує. З іншого боку, чому б не подискутувати? Яка ваша думка про це? Очікую на цікаві коментарі :)     

Що ж, і міністр отримав бажані коментарі під своїм дописом і шквал аматорського, журналістського та наукового зацікавлення даною темою. Наше Українське суспільство одразу поділилося на два табори - палкі прихильники української латинки (певні ті, котрі забагато прожили часу в Польщі або Словаччині) і ті, котрі наважливо виступили проти такої заяви. Напевно був й третій табір - це ті, котрі пропонували надати Українській мові особливої форми написання літер - так звану Рутенську абетку Василя Чебаника. Я схиляюсь саме до такої думки меншости. Але про по порядку. 

Як в міністра закордонних справ взагалі виник такий задум? Виявляється після дружньої розмови з польським істориком та журналістом Зємовітом Щереком. Щерек написав цікаву книгу Międzymorze, де у досить цікавій, трохи сатиричній, трохи антиутопічній формі розповідає про свої подорожі так званим Міжмор'ям - країнами між трьома морями - Балтійським, Адріатичним та Чорним. Розповідає про безпідставне прагнення до величі кожної країни цього терену, про складні стосунки між цими країнами, про різноманітні парадокси. Всього є багато в цій книзі, але мало про Україну. Щось там про Донбас і про батальйон Азов, ну і звісно про якісь там черги на кордоні та корупцію. І ось цей пан Щерек так дивовижно ніби паруючи над всіма проблемами регіону Міжмор'я, ніби оминає їх та як справжній історик і трохи філософ описує без зайвих барв. І раптом він пропонує нашому міністру закордонних справ перевести Українську абетку на латиницю. Це цікава думка, звісно. І ще десь рік назад я би її підтримав. І ось чому.

Рік назад я добре здружився з одним хлопцем зі Словаччини. Я цю країну відвідав два роки назад і мені вона сподобалася. Сподобалася, бо я багато чого розумів без Google Translate, чого вже не можу сказати наприклад про Чехію. Взагалі помітив, що словацька мова дуже схожа з українською. І от розділяє нас саме та кирилиця. Я цьому знайомому довго пояснював, що українська мова дуже подібна до його мови, але він постійно твердив щось на кшталт: "у вас же кирилиця, як ваша мова може бути подібною до нашої?" І ці наші розважання також відбувалися на тлі вже звичних жартів про те, що в Україні холодно та сніжно, всі п'ють горілку та ходять полярні ведмеді. Ці жарти я швидко розвіяв, коли показав йому світлини з відпочинку в Одесі, соняшникові та пшеничні поля, ковилу на Хортиці та величний Дніпро. Погодьтеся, це краєвиди далеко не полярної країни. А моїм шах і мат був показ мапи sunny days in Europe, де південь України чітко зливався з Еспанією, Італією, Грецією, Туреччиною та Болгарією. Гаразд, тут я доказав винятковість України. Але залишалась от та кирилиця. Тоді я знайшов текст українською мовою на латиниці і мій словацький друг прочитав той текст і сильно здивувався, що він багато чого розуміє! Звісно! Аякже! І тоді він знову задав питання: "так чого ж ви тоді пишете кирилицею?" В мене в голові крутилася відповідь, що буцім-то це наша тисячолітня спадщина, що багато перших книги на кирилиці були написані саме в Києві, але щось мене тут гризло... Далі буде...    

Нове життя блогу

Дивуюсь скільки часу можуть жити без догляду мережеві дописники. Такий, як цей, наприклад. Час йде, все навколо невпинно змінюється та розвивається, втім й наша мова. А думки, залишені тут мною чотири роки назад вже певною мірою свідчать про дух тих часів та й про мене самого. За ці чотири роки я багато чого переосмислив, поглянув з инакшого боку, багато чого вивчив під час читання та дискусій.

Тож перш за все я змінюю саму назву свого блогу і поки-що відмовляюсь від написання тут українською латинкою, хоча повністю від цього помислу не відмовляюсь. Саме про ці свої нові думки я й напишу в наступному дописі. Від латинки я відмовився зовсім недавно і цьому передували деякі події на заяви політиків в Україні. Більшою мірою я приділятиму увагу саме новим старим словам в українській мові та взагалі роздумам про українську мову та й про инші мови та про їхні зв'язки з українською мовою. Лише недавно усвідомив, що це і є моє справжнє захоплення - українська мова та її зв'язки з иншими мовами. 

А ще я вже цілий рік сиджу на сторінці Словотвір, де користувачі шукають та створюють українські відповідники запозиченим словам. Виникають нові слова, знаходяться рівнослови, відбуваються різноманітні суперечки. Це дуже цікава сторінка. З однієї сторони від неї віє глибиною мовних тисячоліть, а з иншої — майбутнім української мови, або тим, якою вона могла бути вже після прийняття Харківського правопису 1928 року. Проте зараз українська мова природнім чином розвивається і виглядає на те, що норми та правила Харківського правопису повертаються. Наприклад у вигляді нового Правопису української мови 2018 року. Число "8" тут випадковість? :) 

Саме такими темами я й буду займатися у своєму оновленому блозі. 

Pomjjakshennia v ukrajinsskij latynci (perelik sliv popovniujettsia)

Vzhe pislia napysannia dvoch publikacij z novozaproponovanoju ukrajinsskoju latynkoju zitknuvsia z problemoju napysannia mjjakoho znaku. Z apostrofom ne vynykaje znachnych problem, prote z mjjakym znakom mozhna pomylyty zvychajne podvojennia.


Dali bude!

Ekzoplaneta

W mynulomu dopysi ja zaproponuvav vykorystovyvaty shche odyn variant ukrajinsskoji latynky. Tak oss - pravyla taki. Apostrof peredajettsia literoju "j" - napryklad:
- mjjakyj
- predjjavlennia
- pidjjizd
- pjjatt
- vjjazaty
- torfjjanyj
- zdorovjja
- mjjaso
- zvjjazok
- simjja
- burjjan
- kurjjer
- podvirjja
- zjjednaty
- zjjichaty
- triochjjarusnyj
- pjjesa
- pjjedestal
- mizhhirjja
- Marjjana
- Slovjjany
- objjednannia. 

Mjjakyj znak natomistt peredajettsia podvojenoju pryholostoju - napryklad:
- lezhatt
- lezhatymutt
- midd
- gedzz (gedzdz)
- palecc
- killce
- skrynnka
- zajchyssko
- Lucck
- Donecck
- kryvorizzkyj
- ttmianyj
- rizzbiar
- niannchyty
- brynnchaty,
ale vvich, vvichlyvyj, viddaty, viddil, zavvyshky, zzadu, obbyty, rozzbrojity, rozziava, osinnij toshcho. Tozh mozhutt vynyknuty pevni trudnoshchi v napysanni, ale zavzhdy mozhna sklasty perelik vyniatkiv.

Teper uryvok tekstu z Wikipediji:

Ekzoplaneta (davniohrecckoju εξω, exo - poza, zzovni) abo pozasonceva planeta - planeta, shcho obertajettsia navkolo inshoji zirky chy to pak drejfuje kosmichnym prostorom, sebto ne nalezhytt do Soniachnoji systemu.

Za ostannimy vidomostiamy, zahalna killkistt ekzoplanet u halaktyci Chumacckyj Shliach skladaje vid 100 milljardiv, shcho z nych - vid 5 do 20 milljardiv, imovirno, je zemlepodibnymy. Takozh, za potochnym ociniuvanniam, blyzzko 34 vidsotkiv soncepodibnych zirok utrymujutt na optymallnych dlia zhyttia orbitach zistavni z Zemleju planety.

Neuchyllno zrostaje chyslo vidomych pozasoncevych planet zavbillshky z Neptun. Ostannim chasom vidkryto takozh killkoro planet iz rozmiramy, blyzzkymy do zemnych. Nasiohodni jich vidkryvajutt perevazhno za dopomohoju riznomanitnych nepriamych metodyk detektuvannia, a ne vizuallnoho sposterezhennia. 

Unifikacija ukrajins'koji latynky

U poperednich publikacijach naholoshuvav uvahu na znakach, jaki varto zapozychyty z ches'koji ta pol's'koji abetok. Odyn z chytachiv moho dopysnyka - Pan Ihor Ivaniv zaproponuvav takyj variant abetky.

U podanij vyshche statti podajut'sia skladni vypadky napysannia ukrajins'koju latynkoju, a takozh cytujet'sia cikavyj vyraz - "Zhytymut' movy, jakymy rozmovliatymut' komp'jutery". Ostanni desiatylittia komp'jutery rozmovliajut' lyshe anhlijs'koju movoju - vsi movy prohramuvannia pobudovani na anhlijs'kij latynyci, jaka ne maje special'nych znakiv, jaki konche neobchidnia dlia chystoho vidtvorennia nashoji movy.

Jakshcho vy zauvazhyly, ciu zamitku ja pyshu bez tych znakiv, jaki proponuvav u mynulych dopysach. Sprava v tomu, shcho v nych nemaje velykoji neobchidnosti. Dovzhyna tekstiv ukrajins'koju movoju chaj nas ne liakaje - jaksho teksty j spravdi budut' zanadto dovhymy - todi vzhe v krajnij neobchidnosti mozhna vprovadyty novi litery. Poky-shcho u svojich poshukach ja dijshov vysnovku, shcho dlia komp'juteriv ukrains'ka mova bude najspryjniatnishoju bez dodatkovych liter z pol's'koji abo ches'koji abetok. M'jakyj znak ta apostrof mozhna poznachaty vidpovidno znakamy '' ta '. Tobto, m'jakyj  znak ce '', natomist'' apostrof z'javyt''sia u vyhliadi znaku '. Bilshe toho - dlia Internetu mozhna rozrobyty novi pravyla - napryklad zamist'' apostrofa podvojena litera "j", a zamist'' mjjakoho znaku podvojennia pryholosnoji - napryklad - jistt, malennkyj, zbillshennia, kolodiazz toshcho. Budutt zvychajno sladni vypadky - napryklad slovo "ssaty" - jak prochytaty?.. Todi mozhna robyty vyjniatky i zalyshyty dva varianty - z m'jakym znakom i apostrofom abo bez nych.

U budd-jakomu razi cej cherhovyj variant ukrajinsskoji latynky vyzhyve abo ni tillky pisslia joho aktyvnoho vykorystannia.   

Ukrajinśka Latynka III

Potribo zauvažyty, ščo napysanńa ukrajinśkoju latynkoju - ce ne lehka sprava, ale dosyt' pryjemna. Ce stvorenńia čohoś novoho, ce niby dolučenńa do latyns'koji tradyciji. I tut odrazu spadaje na dumku - jak by vyhl'adala naša latynycia, jakščo jiji trochy rozbavyty našymy ž literamy z kyrylyci? Napryklad - slovospolučenńa "latyns'koji tradyciji" možna bulo b pysaty tak: "latyns'koї tradyciї". Jak vam takyj pidchid do spravy? Zvyčajno, zjavyt'śa čyjś holos - "dla čoho todi prybyraty litery "я", "є", "ю", "щ""? Vidpovid' prosta - ščob vrešti vidirvatyśa vid moskovśkoji tradyciji napysanńa. Može ce j zvučyt' zanadto nacionalistyčno, ale pojasniuju - kyrylucia zavždy bude domenoju Moskvy, my budemo lyše v jichnij tini. Naša abetka vlasne j tym vidrizńajet'śa vid rosijskoji, ščo v nas prysutni litery "i" ta "ї". Lohično - litera "i" j tak vžyvatymet'śa čy v tij čy inšij abetci. A ot literu "ї" možna j zabraty z kyrylyci do našoї novoї abetky. Same z cijeї litery počnet'sa novyj šl'ach našoї abetky, movy, nauky, literatury na kraїny.

Наша російська мова

Колись писав про те, що варто в Україні створити свій варіант російської мови і думав, що це далека перспектива і взагалі відомо, що такий крок викликав би чергову інфовійну Москви проти Києва. Але подібні розмови вже з'явилися на респектованих виданнях, таких як Українська Правда. Ось стаття, яка логічно продовжує мої думки з публікації, в якій розгорнув тему про створення українського варіанту російської мови. Так от - а чому б і ні? Це був би сильний і вольовий крок нашої держави (який за останні роки було небагато). І як зазначив журналіст у вищезгаданій статті, в українській російській мові за часи незалежності з'явилося багато понять (та навіть термінів), які близькі до душі тільки українцям та громадянам України. Наприклад "Майдан" або "тітушка". Фактично в більшості з нас є історії та власні переживання, пов'язані з цими поняттями і більшість таких історій тепер можна почути саме російською мовою і саме від громадян України. Ера поділу (штучного й зумисного) України на російськомовну та україномовну завершилася - підчас Майдану 2013/2014 я зустрів багато російськомовних українців і громадян України, які своїм патріотизмом, активністю та силею волі перевищували мене, україномовного, в рази. Україна ділитиметься й надалі, але тепер не за мовною ознакою і не за економічною, а саме за ознакою активності, залучення до громадської діяльності, сили своїх власних переконань. Хто ще казатиме, що схід чи південь України відсталіший, менш активний, зрусифікований? Це старі поняття і після подій Майдану вони більше не мають нікої вартості (як і не мали раніше, хоча цього й сам не розумів).

Ці суспільні процеси нерозривно пов'язані з мовою в Україні. Ті російськомовні патріоти, про яких згадав вище, заслуговують не на роль недоцивілізованих громадян, які мають бути піддані процесу українізації та інтеграції в українську культуру, а навпапаки стати творцями нової української культури, в якій український варіант російської мови є однією з ключовтх складових.

Чи грішу я таким чином, зраджуючи наприклад романтичні ідеали Просвіти ХІХ століття? Можливо нам й хочеться бути державою, яка за етнічним і мовним складом нагадує сьогоднішню Польщу, де живуть лише поляки, де функціонує лише польська мова й домінує польська культура й польський світогляд. Та я дійшов висновку, що так не може бути. Ті 20 мільйонів російськомовних громадян України (в більшості українців) не потрібно сприймати як якусь хворобу на тілі цнотливої України. Це навпаки наша сила, наші м'язи, наше третє око. Ця боротьба українців проти українців в Україні (та й за кордоном) мусить припинитися шляхом створення свого варіанту російської мови. Більше того, такий крок частково відновить історичну справедливість, бо здається (після прочитання текстів з 19 століття і раніших), що українська мова (по суті справжня руська) була на перший погляд подібною на сучасну російську - принаймні так тепер може видаватися модерному читачу/слухачу/науковцю. Колись вже писав про це в одній з публікацій на цьому блозі, що чимало слів з нашої мови було просто викинуто в цілях її відокремлення від агречивного впливу Москви. А в результаті вийшло, що наша мова не зміцніла, а навпаки її імунітет похитнувся. Такі слова як важно, видеть, осторожний, сейча, очередь зовсім не російські у своєму глибинному походженні. А таких слів тисячі, як і граматичних, лексичних та інших норм. Не вдаватимуся в науковий аналіз (принаймні на момент написання цієї публьікації), але теоретично зазначу, що створення українського варіанту російської мови (назвімо її наприклад Київська мова) розставить багато крапок над "і".

Наше століття - це століття вже не фантастичних інформаційних війн, а реальних інфовійн, розумових та вольових протистоянь, століття консолідації суспільних сил тощо. Наша Академія Наук має перетворитися на штаб інформаційної оборони, де основних фронт - це мовне питання, а зброя - це той поки що фантачтичний український варіант української мови. ХХ століття - це століття смертоносних газів як зброї, століття ядерної зброї, тоталітарних держав, міжконтинентальних балістичних ракет. ХХІ століття - це століття інфовійн. Україна за допомогою штабу інфоспротиву замість балістичних ракет виставить зброю нового століття - нову мову, створену сучасними реаліями.

Українська російська мова вже давно функціонує серед громадян України - варто їй надати статусу офіційної, розробити власні норми, словники та захищати її, воодночас використовуючи як інфощит. Це тема для широкого спектру практичних дослідів, занять та наукових досліджень. Далі буде...