вівторок, 11 грудня 2018 р.

Чи потрібна Українській мові латинка?

Здається що суперечки навколо цього питання вже трохи вщухли. Тим більше зараз народу не до латинки. Наближаються Різдвяні свята, а перед ними Собор українських церков, де має бути обраний новий предстоятель Об'єднаної Української Церкви, потім почнуться передвиборчі перегони - кандидати змагатимуться за пост Президента України, потім буде весна, всі на море, потім будуть вибори до Верховної Ради... І так далі. Тому про латинку зараз думати ніколи. До пори до часу. Поки знову якийсь високопоставлений чиновник або політик не підніме це питання. І знову поточаться запеклі суперечки. Проте потрібно віддати належне самим цим суперечкам. Адже певною мірою вони привертають увагу навіть байдужих Українців до різноманітних питань, пов'язаних з мовою - до її дієпису, правописів, літератури, словників, врешті до її каліграфії (так, в нас теж таке є).

Звісно, суперечки про латинизацію Української абетки існували й до 2018 року. Проте, здається, лише зараз це питання набуло такого широкого розголосу. 26 березня 2018 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін написав на своїй сторінці у Facebook наступне: 

Сьогодні розмовляли разом з представниками країн Центральної Європи про долю регіону та роль України в центральноєвропейській спільноті. Серед співрозмовників – журналісти, письменники, колишні політики. Дискусія була глибокою та потрібною. Вважаю, що ми дійсно мало уваги приділяємо нашій регіональній динаміці.

Я абсолютно переконаний, що Центральна Європа може повністю відродитися лише після звільнення України від пострадянськості. Лише в такому разі це буде цілісний, самодостатній та успішний проект.

Однак найцікавіше традиційно за лаштунками. В дружній розмові історик та журналіст з Польщі Зємовіт Щерек запитав, чому б Україні не ввести поряд з кирилицею латиницю.

Наша мета - формування української політичної нації, тому маємо працювати на те, що нас об’єднує, а не роз’єднує. З іншого боку, чому б не подискутувати? Яка ваша думка про це? Очікую на цікаві коментарі :)     

Що ж, і міністр отримав бажані коментарі під своїм дописом і шквал аматорського, журналістського та наукового зацікавлення даною темою. Наше Українське суспільство одразу поділилося на два табори - палкі прихильники української латинки (певні ті, котрі забагато прожили часу в Польщі або Словаччині) і ті, котрі наважливо виступили проти такої заяви. Напевно був й третій табір - це ті, котрі пропонували надати Українській мові особливої форми написання літер - так звану Рутенську абетку Василя Чебаника. Я схиляюсь саме до такої думки меншости. Але про по порядку. 

Як в міністра закордонних справ взагалі виник такий задум? Виявляється після дружньої розмови з польським істориком та журналістом Зємовітом Щереком. Щерек написав цікаву книгу Międzymorze, де у досить цікавій, трохи сатиричній, трохи антиутопічній формі розповідає про свої подорожі так званим Міжмор'ям - країнами між трьома морями - Балтійським, Адріатичним та Чорним. Розповідає про безпідставне прагнення до величі кожної країни цього терену, про складні стосунки між цими країнами, про різноманітні парадокси. Всього є багато в цій книзі, але мало про Україну. Щось там про Донбас і про батальйон Азов, ну і звісно про якісь там черги на кордоні та корупцію. І ось цей пан Щерек так дивовижно ніби паруючи над всіма проблемами регіону Міжмор'я, ніби оминає їх та як справжній історик і трохи філософ описує без зайвих барв. І раптом він пропонує нашому міністру закордонних справ перевести Українську абетку на латиницю. Це цікава думка, звісно. І ще десь рік назад я би її підтримав. І ось чому.

Рік назад я добре здружився з одним хлопцем зі Словаччини. Я цю країну відвідав два роки назад і мені вона сподобалася. Сподобалася, бо я багато чого розумів без Google Translate, чого вже не можу сказати наприклад про Чехію. Взагалі помітив, що словацька мова дуже схожа з українською. І от розділяє нас саме та кирилиця. Я цьому знайомому довго пояснював, що українська мова дуже подібна до його мови, але він постійно твердив щось на кшталт: "у вас же кирилиця, як ваша мова може бути подібною до нашої?" І ці наші розважання також відбувалися на тлі вже звичних жартів про те, що в Україні холодно та сніжно, всі п'ють горілку та ходять полярні ведмеді. Ці жарти я швидко розвіяв, коли показав йому світлини з відпочинку в Одесі, соняшникові та пшеничні поля, ковилу на Хортиці та величний Дніпро. Погодьтеся, це краєвиди далеко не полярної країни. А моїм шах і мат був показ мапи sunny days in Europe, де південь України чітко зливався з Еспанією, Італією, Грецією, Туреччиною та Болгарією. Гаразд, тут я доказав винятковість України. Але залишалась от та кирилиця. Тоді я знайшов текст українською мовою на латиниці і мій словацький друг прочитав той текст і сильно здивувався, що він багато чого розуміє! Звісно! Аякже! І тоді він знову задав питання: "так чого ж ви тоді пишете кирилицею?" В мене в голові крутилася відповідь, що буцім-то це наша тисячолітня спадщина, що багато перших книги на кирилиці були написані саме в Києві, але щось мене тут гризло... Далі буде...    

неділю, 9 грудня 2018 р.

Нове життя блогу

Дивуюсь скільки часу можуть жити без догляду мережеві дописники. Такий, як цей, наприклад. Час йде, все навколо невпинно змінюється та розвивається, втім й наша мова. А думки, залишені тут мною чотири роки назад вже певною мірою свідчать про дух тих часів та й про мене самого. За ці чотири роки я багато чого переосмислив, поглянув з инакшого боку, багато чого вивчив під час читання та дискусій.

Тож перш за все я змінюю саму назву свого блогу і поки-що відмовляюсь від написання тут українською латинкою, хоча повністю від цього помислу не відмовляюсь. Саме про ці свої нові думки я й напишу в наступному дописі. Від латинки я відмовився зовсім недавно і цьому передували деякі події на заяви політиків в Україні. Більшою мірою я приділятиму увагу саме новим старим словам в українській мові та взагалі роздумам про українську мову та й про инші мови та про їхні зв'язки з українською мовою. Лише недавно усвідомив, що це і є моє справжнє захоплення - українська мова та її зв'язки з иншими мовами. 

А ще я вже цілий рік сиджу на сторінці Словотвір, де користувачі шукають та створюють українські відповідники запозиченим словам. Виникають нові слова, знаходяться рівнослови, відбуваються різноманітні суперечки. Це дуже цікава сторінка. З однієї сторони від неї віє глибиною мовних тисячоліть, а з иншої — майбутнім української мови, або тим, якою вона могла бути вже після прийняття Харківського правопису 1928 року. Проте зараз українська мова природнім чином розвивається і виглядає на те, що норми та правила Харківського правопису повертаються. Наприклад у вигляді нового Правопису української мови 2018 року. Число "8" тут випадковість? :) 

Саме такими темами я й буду займатися у своєму оновленому блозі.